Page 134 - Докторська дисертація_Ткачук

134

напрямках відбиття) демонструє близькі значення, що свідчить про ізотропний

характер їх розподілу.

Азотування супроводжується формуванням характерного поверхневого

рельєфу (рис. 3.31), що погіршує якість поверхні. Характерна топографія

азотованої поверхні – це хвилясті нерівності, що утворюють сітку на поверхні,

яка, очевидно, повторює сітку границь зерен матриці азотованого матеріалу.

Збільшення парціального тиску азоту сприяє укрупненню елементів рельєфу.

Рисунок 3.31 – Морфологія поверхні титанового сплаву ВТ6 після

режимів азотування I (a) і II (б).

Виникнення і ріст фрагментів рельєфу при азотуванні відображається на
параметрах профілю поверхні, зміна яких проілюстрована в табл. 3.10.

Зниження парціального тиску азоту сприяє зменшенню як висотних (у 2,3

рази), так і крокових параметрів профілю поверхні. Таким чином, азотування

у розрідженому азоті покращує якість поверхні сплаву на один квалітет.

Отже, розміри та якість азотованих шарів визначаються парціальним

тиском азоту. Антикорозійний захист нітридного шару більший, ніж

дифузійного підшару (швидкість корозії нітриду на порядок нижча, ніж α-

твердого розчину азоту в титані) [325, 326], а на потовщення саме нітридного

шару, в тому числі частки в ньому кубічного нітриду -TiN, впливає

збільшення парціального тиску азоту.