Page 37 - дисертація
P. 37

37



                                     1.3. Основи методу скінченних елементів

                           В  основі  методу  скінченних  елементів  лежать  дві  головні  ідеї:

                  дискретизація  досліджуваного  об'єкта  на  скінчену  множину  елементів  і

                  кусково-елементна апроксимація досліджуваних функцій [84, 85, 89, 90].

                        Перші роботи по застосуванню МСЕ в формі методу переміщень були

                  опубліковані в 1956 р (М. Тернер [101]) - трикутні і прямокутні скінченні

                  елементи для аналізу плоского НДС пластин, а пізніше з'явилися роботи по

                  застосуванню МСЕ в механіці деформівного твердого тіла (Д. Аргіріс [88],

                  С. Феліпа [93] та ін.).

                        Область  застосування  МСЕ  значно  розширилася,  коли  для  його

                  обґрунтування  стали  застосовуватися  методи  зважених  нев'язок  -

                  Гальоркіна  [87]  і  найменших  квадратів  [97,  99].  МСЕ  перетворився  в


                  універсальний спосіб вирішення диференціальних рівнянь крайових задач.
                  Математичні проблеми МСЕ найбільш докладно розглядаються в роботах

                  [93-102].

                        Швидкому  зростанню  популярності  МСЕ  і  становленню  його

                  провідним методом чисельного  розв’язування фізичних задач сприяв ряд

                  переваг  кінцево-елементного  аналізу  перед  багатьма  іншими  чисельними

                  методами [92-9]7. Серед них виділяють:

                      1)  досліджувані  об'єкти  можуть  мати  будь-яку  форму  і  різну  фізичну

                  природу  -  тверді  деформовані  тіла,  рідини,  гази,  електромагнітні

                  середовища;

                      2)  скінченні  елементи  можуть  мати  різну  форму,  зокрема,

                  криволінійну, і різні розміри;

                      3) можна досліджувати однорідні і неоднорідні, ізотропні і анізотропні

                  об'єкти з лінійними і нелінійними властивостями;

                      4) можна вирішувати як стаціонарні, так і нестаціонарні задачі;

                      5) можна вирішувати контактні задачі;

                      6) можна моделювати будь-які граничні умови;
   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42