Page 125 - Dys

125

Додавання таніну до модельного розчину пластової води з рН = 3,1

спричиняє сповільнення швидкості росту корозійно-втомної тріщини у сталі

20Н2М: чим вища концентрація C інг таніну, тим нижча швидкість (табл. 4.8).

3
Зокрема, за концентрації інгібітору C інг = 1,0 г/дм швидкість росту корозійно-
втомної тріщини у сталі 20Н2М у корозивному середовищі знижується у 4,3

рази проти середовища без таніну.

Вважають, що наявність платоподібної ділянки на діаграмі втомного

руйнування свідчить про суперпозицію двох механізмів руйнування: втомного

та статичного (корозійного розтріскування), а реалізація останнього

спричинена ВК [187]. Однак, стосовно КМР трубних сталей у модельних

ґрунтових середовищах, через які також барботують СО 2, не виключають і

реалізацію механізму локального анодного розчинення [110]. Тому захисний

ефект таніну може бути зумовлений його інгібуючим впливом або на

швидкість розчинення свіжоутворених ділянок у вершині тріщини, або на

інтенсивність проникнення водню у метал в околі вершини тріщини.

У роботі диференціацію механізмів впливу модельного розчину

пластової води з рН = 3,1 на ріст корозійно-втомної тріщини проводили

шляхом аналізу можливої кореляції швидкості росту корозійно-втомної

тріщини з показниками інтенсивності розчинення металу свіжоутворених

ділянок поверхні сталі q і величини стабілізованого потоку проникнення

водню через мембрану І. Ці показники були визначені згідно з вище

описаними методиками у 1%-му розчині NaСl з барботуванням СО 2 та

додаванням СН 3СООН (рН = 3,1) без і з додаванням таніну різної

концентрації.

Між швидкістю росту тріщини da/dN та кількістю електрики q на

окиснення металу свіжоутвореної поверхні для сталі 20Н2М у досліджених

розчинах спостерігається нелінійна залежність (рис. 4.17).