Page 117 - Dys

117

Рисунок 4.13 – Взаємозв’язок між густиною струму корозії і corr сталей 20Н2М

та 30ХМ у вихідному (1) та експлуатованому (2) станах у 1%-му розчині NaСl

з барботуванням СО 2 та додаванням СН 3СООН (рН = 3,1) та показником
впливу корозивного середовища κ МР на опір корозійно-втомному руйнуванню

сталей.

4.4.3 Циклічна та корозійно-циклічна тріщиностійкість сталі 20Н2М
у модельному розчині пластової води

Дослідження впливу експлуатаційної деградації на циклічну

тріщиностійкість реалізували на сталі 20Н2М, на якій спостерігали більш

виражені ефекти експлуатації на корозію, механічні і корозійно-механічні

властивості порівняно із сталлю 35ХМ, що представлено у попередніх

розділах роботи.

За випробувань у повітрі спостерігали вплив експлуатаційної деградації

тільки на припороговій ділянці ДВР (рис. 4.14), що спричинило деяке

1/2
зниження порога ΔK th від 7,3 до 6,2 MПa·м . Водночас середня ділянка Періса
виявилася практично нечутливою до деградації.

Низькочастотні випроби у корозивному середовищі виконали лише для

середньоамплітудної ділянки ДВР, оскільки для такого класу сталей водне

середовище здебільшого підвищує опір росту тріщини для низьких, особливо

припорогових, значень ΔK, сповільнюючи її ріст та підвищуючи поріг втоми