Page 114 - Dys

114

навантажували консольним згином з асиметрією циклу R = 0,1. Конструкція

зразка передбачала циклічне навантаження його плоскої поверхні, а виріз у

нижній частині зразка не впливав на напружений стан на плоскій поверхні,

однак локалізував руйнування майже в одному січенні. За період зародження

тріщини N і приймали кількість циклів, за якого тріщина досягала довжини

приблизно 0,1 мм, за рівня циклічного напруження Δσ = 350 МПа, що майже

вдвічі вище границі витривалості σ -1 обох сталей у повітрі (200 МПа) [40].

Корозійно-втомну витривалість сталей досліджували у модельному розчині

пластової води, яким слугував 1%-й розчин NaСl з барботуванням СО 2 та

додаванням СН 3СООН (рН = 3,1). Результати випроб представлено у табл. 4.4.

Таблиця 4.4 – Вплив умов експлуатації на кількість циклів до зародження

тріщини N і сталей 20Н2М та 35ХМ у повітрі та 1%-му розчині NaСl з

барботуванням СО 2 та додаванням СН 3СООН (рН = 3,1)

3
Сталь Стан сталі N і, ·10 циклів

Повітря Корозивне середовище

20Н2М Вихідний 500 45

Експлуатований 440 34

35ХМ Вихідний 330 36

Експлуатований 250 28

Сталі 20Н2М в обох досліджених станах властивий вищий опір

втомному руйнуванню у повітрі, порівняно із сталлю 35ХМ (рис. 4.10а). Це

узгоджується із літературними даними [187].

Подібну закономірність спостерігали і за випроб сталей у 1%-му розчині

NaСl з барботуванням СО 2 та додаванням СН 3СООН (рН = 3,1) (рис. 4.10б):

сталь 20Н2М характеризується вищим опором корозійно-втомному

руйнуванню, ніж сталь 35ХМ.