Page 247 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

247

парогоні понад 20 років, спостерегли невідповідність між кількістю ямок і

включень на їх дні, яка залежала від зони гину (рис. 5.9в). Чим жорсткіші

силові умови експлуатації металу (зокрема в зоні концентрації напружень в

РЗГ) тим меншу кількість ямок n з включеннями на їх дні фіксували на
i
ямковому рельєфі зламу. Тоді деградацію сталі можна оцінювати за кількістю

ямок, на дні яких залишилися карбіди (як ознака збереження їх когезії з

матрицею) відносно загальної кількості ямок N на одиничній площі зламу.

Оцінка за цим показником показала, що міра деградації металу ПДГ після

3
256·10 год експлуатації у 2,5 рази менша ніж металу РЗГ, а СЗГ і НЗГ у 1,5 і
2,0 рази відповідно. Але при цьому цей показник для металу ПДГ залишився в

1,6 рази нижчим, ніж для металу ПД парогонів (рис. 5.9в). Така тенденція

зміни запропонованого показника міри деградації сталі ∑n / ∑N зберігалася
i
біля обох поверхонь труб (ЗП і ВП), але відокремлення карбідів від матриці

проявилося сильніше біля їх ЗП, де загалом напруження найвищі, а, отже,

сприятливіші умови для повзучості. Цим підтвердили, що повзучість металу в

околі ЗП труб є визначальним чинником відокремлення карбідів від матриці.

Разом з тим з урахуванням неминучості наводнювання металу парогонів

ТЕС під час тривалої експлуатації не логічно відкидати можливість сукупного

інтенсифікувального впливу напружень і наводнювання на процес декогезії
карбідів від матриці [349]. Сукупний негативний вплив обох цих чинників стає

особливо небезпечним із збільшенням кількості зупинок технологічного
процесу. Адже відомо [350, 351], що термоциклування зразків у водні в

діапазоні від кімнатної до робочої для парогонів температури, інтенсифікує
деградацію теплотривких сталей. Крім того завдяки температурним перепадам

у стінці труби під час зупинок блоків проявляється також невідповідність

коефіцієнтів термічного розширення неметалевих включень і карбідів по

відношенню до матриці [352]. І періодично повторюване відключення блоків

впливає на локальні напруження в околі включень, що зумовлено різною

здатністю включень і матриці розширятися чи стискатися у градієнтному

температурному полі, що створює передумови для їх декогезії від матриці.