Page 242 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

242

а б

Рисунок 5.6 – Структура сталі 12Х1МФ розтягненої зони гину біля

зовнішньої поверхні (а) та в центрі перерізу (б) труби, експлуатованої
3
впродовж 256×10 год на головному парогоні ТЕС.

Відзначили також, що в РЗГ цього елемента парогону феритні зерна

витягнені поперек стінки труби (співвідношення півосей часом досягало навіть

1/2), що властиво в більшій мірі структурі сталі в РЗГ та в меншій мірі – іншим

зонам гину (СЗГ і НЗГ). Максимально чітко це проявилося біля зовнішньої

поверхні труби в РЗГ (рис. 5.6а), в меншій – біля її внутрішньої поверхні. Тоді

як у центрі по товщині стінки труби виявили структуру з практично рівновісних

дрібних зерен завбільшки (10…15) мкм і великих (до 60 мкм) зерен

неправильної форми (рис. 5.6б). Ця особливість надважлива стосовно

зовнішньої поверхні труби, де найсприятливіші силові умови для повзучості і

довгі карбіди розташовувалися в основному вздовж меж зерен. Внаслідок

напружень розтягу та акумульованого водню на межах між карбідами та

феритною матрицею створювалися передумови для порушення когезії

міжфазних меж, формувалися пори та руйнувалися перетинки між ними. І на

всіх етапах деградації структури водень, акумульований металом впродовж

тривалої експлуатації, інтенсифікував ці процеси. Внаслідок цього ставало

можливим проскакування тріщини на всю довжину цих довгих і ослаблених

порами фрагментів меж зерен. Багаторазове повторення такого міжзеренного

розтріскування завершувалося злиттям поодиноких фрагментів пошкоджених

меж зерен з формуванням макротріщини.