Page 216 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
P. 216

216

                         Подібних  глибокий  ямок  взагалі  не  спостерігали  на  зламах  сталі  у

                  вихідному стані. На основі цього прийшли до висновку, що такого типу ямки

                  утворювалися  навколо  готових  пошкоджень  вздовж  меж  між  феритними  і

                  перлітними  зернами,  спричинених  ослабленням  зв’язків  між  ними  через

                  акумулювання тут водню під час деградації сталі Х60. І лише завдяки запасу

                  пластичності  феритних  прошарків  між  ділянками  з  ослабленою  воднем

                  когезією, відбулася  мінімізація негативного  впливу  середовища на  механічні

                  характеристики деградованої сталі Х60. Вважали, що це зумовлено дрібніши-

                  ми за розмірами зернами перліту в сталі Х60 (порівняно із сталлю 17Г1С), що

                  сприяло дифузії водню і ускладнило їх декогезію від феритних зерен.

                         Описана специфіка руйнування експлуатованої сталі Х60, спостережена

                  на зламах біля бічних поверхонь зразків, ще яскравіше проявилася в центрі їх

                  перерізів  (рис. 4.21д).  Проте  перетинки  між  пошкодженнями  на  межах  між

                  феритними  і  перлітними  прошарками  руйнувалися  шляхом  деформування

                  феритних прошарків з формуванням рівновісних ямок в їх межах. На відміну

                  від експлуатованої сталі 17Г1С межі феритних зерен практично не виявляли на

                  зламах  сталі  Х60.  Винятком  були  лише  межі  між  феритними  і  перлітними

                  прошарками,  пошкоджені  накопиченим  тут  воднем.  Завдяки  цьому


                  ламелярний рельєф перліту виявлено на дні глибоких ямок у феритній матриці
                  (рис. 4.21д).


                         За сприятливої орієнтації ламелей в перлітних зернах стосовно поверхні
                  руйнування  зразка  фіксували  також  руйнування  по  тілу  перлітних  зерен  з


                  очевидним витягуванням феритних ламелей аж до їх руйнування (рис. 4.21е).
                  Звідси  прийшли  до  висновку,  що  водень,  накопичений  в  сталях  газогонів


                  впродовж їх експлуатації, ослаблює будь-які міжфазні межі, сприяє їх декогезії

                  та пришвидшує виникнення вздовж них пошкоджень. Якщо ці пошкодження

                  формувалися  на  межах  сумірних  за  розмірами  зерен  фериту  і  перліту,  то  їх

                  злиття під час активного повільного навантаження зразків за випроб на  SCC

                  формувало міжзеренний рельєф зламу. Саме так відбувалося в сталі 17Г1С, де

                  в  рамках  крихких  фрагментів  на  фоні  загалом  в’язкого  ямкового  рельєфу  в
   211   212   213   214   215   216   217   218   219   220   221