Page 211 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

211

4.2.3 Особливості деградації сталей магістральних газогонів за

випробувань на корозійне розтріскування

Корозійне розтріскування сталей газогонів знижує конструктивну

міцність труб, тому порівняльна оцінка зміни опору корозійному

розтріскуванню сталі у вихідному стані відносно тривало експлуатованої є

актуальним завданням для постачальників газу. Дві сталі (17Г1С і X60) з

ферит-перлітною структурою випробували на корозійне розтріскування за

–7
–1
розтягу зразків з низькою швидкістю деформування 10 с у модельному
середовищі NS4, яким моделювали вплив ґрунтових вод з pH 5,7. За

результатами випроб обох сталей на корозійне розтріскування за повільного

розтягу практично не виявили зміни їх характеристик міцності і пластичності

у вихідному стані (їх зміна не виходила за межі розкиду даних) і значно

сильніше середовище вплинуло на характеристики експлуатованих сталей

(рис. 4.19). Відзначили сильнішу втрату пластичності обох деградованих під

час експлуатації сталей за випробувань у середовищі NS4 [331]. Зокрема, якщо

після експлуатації сталі 17Г1С її відносне видовження за випроб у повітрі

знизилося на 22%, а відносне звуження – на 18 % (рис. 4.14), то за випроб у

середовищі NS4 втрата характеристик пластичності досягла 44 і 24 %

відповідно (рис. 4.19а).
Втрати пластичності сталі Х60 у корозивному середовищі також

виявилися не сумірно більшими стосовно отриманих за випроб у повітрі.
Разом з тим чутливість до деградації характеристик пластичності сталі Х60 у

середовищі NS4 була нижчою, ніж сталі 17Г1С. Це пов’язали з меншою
товщиною прошарків перліту в структурі сталі Х60, які виконували роль

перешкод для дифузії водню. Як наслідок менша кількість водню

накопичувалася на структурних дефектах між феритними і перлітними

прошарками і це створювало менш сприятливі умови для водневого

окрихчення меж зерен, а значить втрати пластичності сталі ставали також

меншими.