Page 209 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

209

поверхню зламу були типовими (рис. 4.17б), що вважали доказом існування

таких розшарувань ще перед випробуваннями зразка на розтяг.

а б

Рисунок 4.17 – Мікрофрактограми осьових зразків сталі Х60 у вихідному

стані (a) та після 25 років (б) експлуатації на газогоні, випробуваних

розтягом на повітрі.

Фрактографічні ознаки деградації сталей 17Г1С, Х60 і Х70 виявили

також на конусній частині їх зламів. Усі злами формувалися за типовим

механізмом зсуву внаслідок руйнування залишкового перерізу зразків між

бічною поверхнею та зародком руйнування критичного розміру в центральній

частині їх перерізу. Але параболічні ямки зсуву на зламах зразків з

неексплуатованих та експлуатованих сталей відрізнялися (рис. 4.18).

По-перше, на конусній частині зламів експлуатованих сталей виявили

дрібніші параболічні ямки меншої глибини, ніж на зламах не експлуатованих
сталей. По-друге, в міру зростання міцності сталі розміри параболічних ямок

на її зламі зменшувався, що є ознакою зниження її запасу пластичності
внаслідок деградації. По-третє, на фоні одноманітного рельєфу з параболічних

ямок зсувного характеру на зламі спостерігали фрактографічні елементи у

вигляді великих і плитких ямок зсуву, які пов’язали з дефектами, утвореними

на етапі експлуатації сталей на газогонах (рис. 4.18 б–г). Ці великі за площею

плиткі ямки істотно витягнені у напрямі зсуву і на їх твірних поверхнях

виявили рельєф, який, як правило, вважають слідами виходу смуг ковзання на