Page 164 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

164

між найближчими розшаруваннями руйнувалися з формуванням в’язкого

ямкового рельєфу. Крім того на стику дрібних перлітних зерен із феритними

спостерігали великі ямки з високими гребенями витягування, що окантовували

їх (рис. 3.32в). На дні більшості з таких великих ямок добре візуалізовувався

перліт з чітко окресленою ламелярною будовою. Перетинки між сусідніми

порами, що утворилися на межі фериту і перліту, були зруйновані завдяки

значному витягуванню фериту. Крихке руйнування за механізмом

крізьзеренного відколу з типовими річковими візерунками на фасетках відколу

спостерігали лише у декількох вузьких смугах між великими розшаруваннями,

орієнтованими в напрямі поширення руйнування (рис. 3.32д). Причому окремі

фасетки відколу поширювалися в напрямі руйнування на віддаль у 2 ... 5 разів

більшу, ніж розмір зерен фериту в цій сталі. Отже, фасетки відколу

поширювалися крізь конгломерати зерен з незначним розорієнтуванням

атомних площин, сприятливо розташованих для реалізації відколу. На цій

ділянці руйнування переважали феритні зерна, а перлітні - практично не

ідентифікували. Звідси зробили висновок, що руйнування сталі (5) за

механізмом відколу можливе лише в зонах з малим вмістом перліту, що

узгоджується з фактографічними результатами, отриманими на сталі (4).

Як і передбачали механізм руйнування зразків зі сталі у вихідному стані
(8) поблизу концентратора напружень був в’язким ямковим, а з переходом до в

зони доламу – крихким шляхом крізьзеренного відколу (рис. 3.32б, г, е). Однак
у цьому випадку в зоні в’язкого руйнування переважали ямки параболічної

форми, які формувалися внаслідок зсуву (рис. 3.32б), тоді як у випадку сталі
(5) в цій зоні зламу ямки формувалися шляхом витягуванням перетинок між

порами аж до їх руйнування (рис. 3.32а). Як особливість крихкої частини

зламу зразків сталі (8) відмітили поширення крізьзеренних відколів в межах

окремих зерен із зміною від зерна до зерна орієнтації річкових візерунків

(рис. 3.32е). Хоча і в цій сталі крихкі річкові візерунки формувалися в

основному в межах феритних зерен.