Page 160 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
P. 160
160
зразків сталі X65 у газоподібному водні під тиском 20 МПа безпосередньо в
колоні мікроскопа було виявлено їх крихке руйнування шляхом квазівідколу,
тоді як механізм в’язкого руйнування з утворенням ямок переважав за розтягу
в азоті чи на повітрі [308]. Узагальнивши відомі літературні дані щодо впливу
наводнювання на властивості сталей і дані, отримані для тривало
експлуатованої сталі (4), вважали, що вплив водню може проявлятися як
водневою крихкістю сталей, так і сприяти їх деградації. Але в обох випадках
його вплив візуалізується елементами крихкого відколу на зламах зразків.
Відмінною фрактографічною особливістю сталі (5) Піскового мосту
стало корозійне розтріскування вздовж меж субзерен в фериті (рис. 3.29г).
Ознаки такого розтріскування виявляли в центрі зламу зразків попереду
вершин глибоких розшарувань. Передбачалося, що поява таких ознак
спричинена дією водню, який накопичувався в порожнинах між берегами
розшарувань. В зонах концентрації напружень в околі вершин розшарувань
водень послаблював міцність меж субзерен і сприяв руйнуванню вздовж цих
меж. Під впливом водню, накопиченого в порожнинах розшарувань, зв'язки
між пластинками цементиту і фериту в зернах перліту також слабшали. В
результаті на поверхнях зламів з’являлися фрагменти руйнування, пов'язані з
ламелярною структурою перліту (рис. 3.29д).
На зламах зразків сталі (6) з елементів Центрально-Поморського мосту з
максимальним вмістом вуглецю, випробуваних повільним розтягом в
середовищі кислотного дощу, виявили в’язкий механізм їх руйнування.
Основні особливості цієї сталі за впливу середовища пов’язані з глибокими
ямками, утвореними навколо неметалевих включень (рис. 3.29e), інтенсивною
деформацією перетинок між ними шляхом зсуву (рис. 3.30a) або практично
плоскими поверхнями розшарувань (рис. 3.30б), спричинених анодним
розчиненням феритної матриці в околі цих включень.
Отже, спільною особливістю руйнування всіх досліджених вуглецевих
сталей кінця ХІХ сторіччя за випроб у корозивному середовищі кислотного
