Page 162 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

162

значення для сучасної сталі прототипу (8). Таке низьке значення її ударної

в'язкості пояснили великою кількістю великих неметалевих включень,

виявлених у її структурі (рис. 3.24а). На основі мікро-рентгенівського

спектрального аналізу показали, що ці шлакові включення є оксидами заліза.

Внаслідок тривалої експлуатації сталі (4) неметалеві включення втрачали

когезію з матрицею і починали виконувати роль великих структурних дефектів

на фоні практично феритної структури, що і забезпечило найвищу схильність

цієї сталі до крихкого руйнування.

Таблиця 3.8 – Ударна в’язкість експлуатованих сталей кінця ХІХ сторіччя і

сталі Ст3 у вихідному стані залежно від вмісту в них вуглецю

Позначення сталі 4 5 6.1 6.2 8

Вміст вуглецю, мас % 0,07 0,29 0,4 0,22
2
KCV, MДж/м 0,06 0,45 0,25 0,09 0,98

Опір крихкого руйнування сталі Піскового мосту (5) більш ніж удвічі

нижчий ніж сталі (8) у вихідному стані (табл. 3.8). Аналогічно майже

чотирикратне зниження ударної в'язкості зафіксували для сталі (6) порівняно з

сучасним прототипом. Ігноруючи деяку невідповідність складу та структури

експлуатованих сталей та Ст3 (зокрема, очевидний неоднорідний розподіл

перліту по товщині аналізованих елементів та ланцюжки великих шлакових

включень вздовж напряму вальцювання у структурі експлуатованих сталей)

низьку ударну в'язкість сталей (4, 5, 6) вважали наслідком їх деградації під час

тривалої експлуатації за впливу кліматичних чинників.

3.3.3.1 Фрактографічні особливості сталей випробуваних на

ударну в’язкість

Після випробувань на ударну в’язкість зразків сталі (4), яка і за вмістом

вуглецю, і за структурою відповідала низько вуглецевій практично феритній

сталі, на її зламах виявили типові ознаки крихкого руйнування за механізмом