Page 156 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

156

час розтягування зразків дислокації легко рухалися і виходили на поверхню.

Подібний рельєф з паралельних слідів виходу смуг ковзання звикло виникає на

зовнішній поверхні гладких зразків під час їх активного навантаження. Отже,

наявність практично паралельних слідів виходу смуг ковзання на вільні

поверхні навколо включень вважали за доказ їх існування ще перед

випробуваннями зразків, а, отже, ознакою деградації вуглецевих сталей під час

їх тривалої експлуатації.

3.3.2.2 Фрактографіні особливості сталей кінця ХІХ сторіччя,

випробуваних на розтяг в середовищі кислотного дощу

Фрактографічні особливості зламів зразків експлуатованих вуглецевих

сталей кінця ХІХ сторіччя проаналізували за випроб в середовищі кислотного

дощу. Вважали, що можливе наводнювання тривало експлуатованих сталей за

контактування з корозивним середовищем, яким моделювали вплив

кислотного дощу, може додатково знизити ресурс роботоздатності елементів

конструкцій через водневе окрихчення і, відповідно, розтріскування

деградованих сталей. Відзначили ключову роль неметалевих включень у

руйнуванні досліджених вуглецевих сталей (рис. 3.28). Адже в результаті

локальної електрохімічної корозії вздовж меж розділу феритної матриці і
витягнених в напрямі вальцювання елементів неметалевих включень

формувалися глибокі розшарування, які чітко виділялися на зламах зразків.
Звикло вони формувалися від зовнішньої поверхні зразків, але іноді

поширювалися і на весь переріз (рис. 3.28а). Перетинки між довгими
розшаруваннями вздовж меж розділу між феритною матрицею і включеннями

руйнувалися під час повільного розтягу зразків за механізмом зсуву

(рис. 3.28б), або крихкого крізьзеренного відколу (рис. 3.28в). На практично

гладких поверхнях розкритих розшарувань, вільні поверхні яких співпали з

площиною зламу, фіксували ознаки локальної корозії з дрібними слідами

електрохімічної взаємодії металу і середовища (рис. 3.28г). Вважалися, що ці

ділянки відповідали саме тим поверхням, що виникли під час експлуатації