Page 154 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

154

припущення справедливе, то корозійне середовища практично безперешкодно

могло проникати всередину перерізу зразка вздовж розшарувань (як по

каналах). Враховуючи сприятливі умови для електрохімічної корозії (через

різницю електродних потенціалів мікроструктурних компонентів

експлуатованих сталей) корозійні пошкодження поширюватимуться на дедалі

глибші шари перерізу елементів конструкцій. Як результат, за збереження

зовнішньої цілісності цих елементів їх перерізи перетворюватимуться на

пористий метал (типу пемзи).

3.3.2.1 Фрактографіні особливості сталей кінця ХІХ сторіччя,

випробуваних на розтяг у повітрі

На макрозламах експлуатованих сталей навіть за випроб у повітрі

спостерігали структурованість зламів розшаруваннями (рис. 3.27а). Це

пов'язано з розташуванням неметалевих включень вздовж напряму

вальцювання елементів конструкцій. Значна частина цих включень

залишилася на дні ямок утворених навколо них (рис. 3.27б). Таким чином,

зв'язок між включеннями і феритною матрицею був частково збережений.

Навіть невеликі часточки цементиту всередині перлітних зерен частково

зберегли зв'язок з матрицею (рис. 3.27в).
Загалом усі аналізовані сталі (експлуатовані та у вихідному стані) після

випроб розтягом у повітрі руйнувалися за в’язким механізмом з утворенням
пор навколо неметалевих включень, карбідів або вздовж меж зерен фериту і

перліту (рис. 3.27). В результаті руйнування перетинок між суміжними порами
на поверхнях руйнування утворювалися ямки, розміри і форма яких залежали

від морфології включень та зерен перліту (рис. 3.27в).

Разом з тим в експлуатованих сталях під час формування ямок

переважав механізм зсуву (рис. 3.27б). Про це свідчили ямки параболічної

форми, які виявляли не тільки поблизу бічних поверхонь зразків (як це

зазвичай спостерігали за в'язкого руйнування гладких зразків), але й у

центральній частині їх зламів. Хоча перетинки між ямками в центральній