Page 153 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

153

Зокрема за випроб в корозивному середовищі деградація експлуатованих

сталей (4) та (5) за всіма характеристиками проявилася сильніше, порівняно з

відповідними характеристиками, отриманими на повітрі (рис. 3.26).

      
0 в 0,2  0 в 0,2
-10 -10

-20 -20
, % -30 , % -30

-40
-40
-50 -50
-60 -60
-70 -70

а б

Рисунок 3.26 – Зміна механічних властивостей сталі (4) аркового

перекриття залізничного вокзалу (а) і сталі (5) Піскового мосту (б) відносно

відповідних характеристик сучасної сталі Ст3 (8) за випроб розтягом на

повітрі (білі) та в середовищі кислотного дощу (чорні стовпчики).

Під час оцінювання міри деградації теплотривких сталей (після тривалої

експлуатації на парогонах ТЕС за високої температури та напружень) було

показано, що чутливість до деградації цих сталей відносного видовження є

найвищою, що пов'язали з розкриттям експлуатаційних пошкоджень у

поперечному перерізі зразків [126, 210, 303]. Як наслідок відносне видовження

зразків експлуатованого металу могло зростати не лише через деформацію

металу в робочому перерізі зразка, але ще й через розкриття цих пошкоджень,

що вважають однією з основних ознак деградації теплотривких сталей [212].

Щодо експлуатованих сталей кінця ХІХ сторіччя, то припустили, що

окрім згаданої особливості деградації внаслідок розкриття пошкоджень

(виявлених у вигляді міжфазних розшарувань) стає можливим ще й

полегшення локалізації процесу руйнування на ділянках з найбільшою

кількістю пошкоджень. Чіткіше це проявилося за випроб деградованих сталей

на корозійне розтріскування. За впливу середовища інтенсифікувалося

розшарування вздовж міжфазних меж та їх розкриття під час розтягу. Якщо це