Page 117 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

117

анкерних болтів з гайками, сприяла їх руйнуванню за механізмом корозійного

розтріскування під навантаженням. Замерзання води у трубі, завдяки якій бак

на вежі заповнювали водою, спричинило її пошкодження (3.2 д).

Не виключено, що сумісна дія водню та знакозмінних напружень (від

поривів вітру, добових і сезонних коливань температури тощо) інтенсифікує

дифузійні процеси у сталі та сприяє формуванню зерномежевого цементиту,

що може сприяти розшаруванню металу за впливу корозивного середовища

[280]. Окрихчення вуглецевих сталей особливо відчутне за дії корозивно-

наводнювального середовища (зокрема води, що застоюється у виразках).

Внаслідок цього опір корозійному розтріскуванню тривало експлуатованих

сталей знижується.

3.1.2 Особливості структури сталей елементів водонапірної вежі

За вмістом вуглецю сталі з водонапірної вежі в Миколаєві (1906 р, позн.

1 та 1944 р, позн. 2) відповідали їх сучасним прототипам: низько- (сталь Ст3) і

середньовуглецевій (сталь 35) сталям (сталі 8-9 у табл. 3.1).

Таблиця 3.1 – Хімічний склад сталей елементів вежі Шухова
Позначення Вміст елементів, мас. %

сталі C Mn Si S P

(1) 0,28 0,48 0,006 0,043 0,019

(2) 0,34 0,64 0,270 0,066 0,038

(8) 0,22 0,64 0,07 0,026 0,035

(9) 0,38 0,64 0,26 0,023 0,028

В обох сталях з вежі металографічним аналізом виявили типову ферит-

перлітну структуру (рис. 3.3). Через вищий вміст вуглецю в сталі (2) частка

перліту в ній була вищою ніж в сталі (1). Загалом зерна перліту в сталі (1)

мали витягнену неправильну форму і розташовувалися прошарками між