Page 112 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

112

зображенні об’єкти представили тонкими лініями, як правило, шириною один

піксель. Далі на перетвореному зображенні виділяли точки розгалуження, де

перетиналися або з’єднувалися три або більше лінійних сегментів. Множина

точок розгалуження утворювала точковий образ, який відповідав вхідному

фрактографічному зображенню (рис. 2.12 в, е). За сформованими ознаками

фрагмент фактографічного зображення класифікували як зону в’язкого або

крихкого руйнування. Класифікувавши кожен фрагмент зображення, можна

кількісно їх оцінити за співвідношенням площ областей, які утворюють

відповідні фрагменти.

б в г

а д е є
Рисунок 2.12 – Вхідне зображення (а) та поетапне формування точкових полів

для фрактографічних зображень з елементами крихкого крізьзеренного

відколу (б – г) та в’язкого ямкового відриву (д – є).

Для кількісного оцінювання структурних (фрактографічних чи
металографічних) ознак деградації сталей діяли згідно наступного алгоритму:

1) виявлення характерних фрактографічних чи металографічних ознак,
пов’язаних з деградацією сталей впродовж їх тривалої експлуатації;

2) виділення і обрахунок кількості інформативних ознак деградації
сталей на одиничній площі зламу чи шліфа (як середнє значення оброблення

цифрових зображень з 5…10 ділянок, отриманих за такої мінімальної