Page 96 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

96
J-інтеграл визначають як відношення приросту роботи внутрішніх сил до

приросту поверхні тріщини, що на рис 2.10 відповідає площі під кривою

„навантаження – переміщення точки прикладання сили”. Криву отримують,

навантажуючи зразок із тріщиною до певного рівня, що провокує відповідний

приріст тріщини. Початку поширення тріщини відповідає досягнення J-

інтегралом критичного значення J = J Іс, що є константою матеріалу.

Рисунок 2.10 – Визначення прощі А під кривою навантаження зразка для

розрахунку J-інтеграла [221]

Підготовка зразка, наведення втомної тріщини. Виготовлені зразки

полірують та наносять мітки на боковій поверхні з обох боків від

концентратора. Для кожного стану сталі готували серію із восьми зразків із

попередньо наведеною втомною тріщиною, довжина якої а була в межах

0,6…0,7 від висоти зразка 15 мм. Для її наведення використано випробувальну

машину з жорстким типом навантаження консольним згином із частотою 5 Гц

та асиметрією циклу R = 0,5. Загальний вид установки та її принципова схема

зображені на рис. 2.11 та 2.12.