Page 100 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

100

Рисунок 2.14 – Типовий злом зразка після випроб на статичну тріщиностійкість:

1 – втомна тріщина, 2 – субкритичне підростання статичної тріщини, 3 – долом

Розрахунок J-інтеграла. Значення J-інтеграла розраховують як суму

двох складників:

J = J el+J pl, (2.8)

де J el, J pl – пружна і пластична компоненти J-інтеграла, відповідно. Пружна

компонента визначається за підходами лінійної механіки руйнування на основі

загальновідомих залежностей для коефіцієнта інтенсивності напружень K з

подальшим перерахунком із силового критерію в енергетичний за формулою:

−
K (1  2 )

J = , (2.9)
el
E
де υ – коефіцієнт Пуассона, E – модуль пружності (для вуглецевих сталей

2
6
2,1·10 кг/см ).
Пластична компонента J pl визначається за формулою:

  A
J pl( i) = pl( i) , (2.10)
B b  0

де i – точка на кривій навантаження – переміщення; A pl(i) – площа A під кривою;

b
 = 2 + 0, 522 0 .
W

Побудова R-кривої. R-крива є залежністю значень J-інтеграла від

приросту тріщини a (рис. 2.15). Слід зазначити, що для коректної побудови