Page 102 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

102
нoрмативним документом [221] – перетинoм лінії від a = 0,2 мм на oсі абсцис,

паралельної лінії затуплення тріщини, із R-кривoю. При необхідності мoжна

визначити критичний кoефіцієнт інтенсивності напружень K Ic, застoсувавши

базову залежність (2.9).

2.8 Випробування на втому

Циклічні випробування проводили на балкових зразках розміром
10×20×160 мм з однобічним надрізом (рис. 2.9) за схемою консольного згину

на установці, що зображена на рис. 2.11, із частотою 1 Гц (окрім окремих

випадків, описаних додатково) і за віднульової асиметрії циклічного

навантаження R = 0. Попередня підготовка зразків передбачала їх знежирення,

полірування бокових поверхонь зразка та нанесення міток в околі

концентратора для кращої візуалізації росту тріщини. Приріст тріщин заміряли

на бічній поверхні зразка з обох боків за допомогою оптичних мікроскопів

МБП-2 із системою мікропереміщення, заміри з протилежних поверхонь

зразка усереднювали. Точність вимірювання довжини тріщини становила

0,01 мм. За результатами проведених випробувань будували номінальні КДВР

у координатах da/dN – ΔK ), де da/dN – швидкість росту тріщини як

співвідношення її приросту до кількості циклів навантаження, після яких

зафіксовано зазначений приріст, однак підростання тріщини між двома

послідовними замірами повинно бути не менш як 0,2 мм.

Крім того, під час випробувань зразка періодично визначали ефект

закриття втомної тріщини. Під час півциклу навантаження реєстрували

діаграму F – δ (рис. 2.16), де F – навантаження, прикладене до зразка, а δ –

взаємне зміщення двох точок, які симетрично розташовані по обидва боки від

тріщини трохи вище її вершини.