Page 73 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 73

73
                         1.4  Вплив  текстури  вальцьованих  сталей  на  їх  опір  водневому

                  окрихченню



                         Текстура,  спричинена  процесом  вальцювання,  є  характерною

                  структурною  особливістю  товстостінних  комерційних  сталевих  труб  із

                  ферито-перлітною  мікроструктурою,  де  чергуються  витягнуті  в  напрямі

                  вальцювання  прошарки  фериту  і  перліту  [42].  Така  мікроструктура

                  спричиняє  високу  анізотропію  механічних  властивостей  [41,  170],  яка

                  посилюється  за  дії  водневого  чинника  [171–173].  Відповідно,  чутливість

                  механічних характеристик сталі, особливо трубної, яка зазвичай є листовим

                  прокатом,  до  ВО  залежить  також  від  способу  вирізання  зразків  відносно

                  напряму вальцювання [158]. Автори [24, 101, 171, 172] сходяться на думці,

                  що  перевагу  слід  надавати  поперечним  та  радіальним  зразкам  відносно

                  напряму       вальцювання.         Наприклад,       випробування         на     циклічну

                  тріщиностійкість часто виконують з використанням компактних зразків на

                  розтяг  (C(T));  однак  не  всі  орієнтації  зразків  можна  виготовити  із  труб,


                  враховуючи  невелику  товщину  стінки  труби  по  відношенню  до  його
                  розмірів.  Тому  зазвичай  випробовують  зразки  лише  одної  орієнтації


                  (наприклад, C–L) [43, 44, 128, 174], та визначають швидкість росту тріщини
                  у  поздовжньому  напрямку  з  навантаженням,  прикладеним  в  радіальному


                  напрямі. Проте випробування лише в одній орієнтації обмежує повну оцінку
                  труби  зі  смугоподібною  мікроструктурою,  яка,  як  відомо,  демонструє


                  залежну  від  орієнтації  швидкість  росту  втомних  тріщин  [175–177].

                  Наприклад,        спостерігали       нижчу       швидкість       росту     тріщини       в

                  перпендикулярному  до  волокон  напрямі  (ріст  тріщини  в  радіальному

                  напрямі)  порівняно  з  поздовжнім  [175–177],  оскільки  твердіші  ділянки

                  перліту на шляху тріщини призводили до її відхилення та галуження, що

                  знижувало напруження у вершині тріщини від прикладених навантажень, а

                  отже, і швидкість росту втомної тріщини [176].
   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78