Page 68 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

68
дрібнодисперсною твердою речовиною. Попадаючи в тріщину, речовина

створює тиски на її береги та попереджує їх змикання впродовж півциклу

розвантаження.
Запропонований спосіб апробували на балкових зразках з

односторонньою боковою втомною тріщиною зі сталі 40Х,загартованої при

850 ⁰С та відпущеної при 200 ⁰С. Від концентратора вирощували втомну

тріщину. Під час росту втомної тріщини в концентратор подавали тверду

дрібнодисперсну речовину – тальк 3Mg0·4SiO 2·H 2O. Зареєстровано зупинку

1/2
тріщини при K = 4,3 МПа·м , а при K = 6,2 МПа·м швидкість росту
1/2
-6
-6
тріщини впала від 9,0×10 до 2,0×10 мм/цикл завдяки заповненню тріщини
досліджуваною твердою речовиною.

Технологічність методу штучного створення ЗТ залежить від об’єкту,

на якому його слід реалізувати. Запропонований метод дозволяє підвищити

довговічність конструкцій та виробів значної товщини та складної форми з

уже наявними тріщиноподібними дефектами, які працюють за умов

циклічного навантаження. Також він застосовний у локальних зонах, де

очікується зародження тріщин, які повинні досягти стану нерозповсюдження.

До недоліків цього методу слід віднести доволі вузький діапазон КІН, де він

показав високу ефективність. Крім того, введення порошкоподібної речовини

у вершину невеликої тріщини утруднене.

Сповільнення росту втомних тріщин суттєво залежить від ступеня

заповнення порожнини тріщини речовиною; повніше заповнення забезпечує

сильніше заповільнення тріщини. Автори [153] відзначають, що уведення

замість твердого порошку рідкого тверднучого реагента (клей, лак, смола)

уможливлює надзвичайно високе заповнення тріщини. Однак при його

твердненні можлива усадка, що негативно вплине на заповнення тріщини.

Крім того, така речовина навіть після тверднення має високу податливість,

тому не так ефективно протидіє змиканню тріщини порівняно з

порошкоподібною. Вирішенням проблеми автори вважають використання

рідкого тверднучого реагента з дрібнодисперсним твердим наповнювачем у