Page 72 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

72
інформативним і навіть може призвести до хибних оцінок пластичності

сталі [101, 158–161]. У цьому випадку воно відображає розкриття численних

мікродефектів під час навантаження зразка за розтягу.
Ударна в’язкість як загальновживана характеристика опору крихкому

руйнуванню виявляє відчутно вищу чутливість до стану металу порівняно з

вище згаданими. Відомо, що величина ударної в’язкості залежить від

температури та форми концентратора – вона менша за нижчої температури

та для зразків Шарпі (V-концентратор) порівняно зі зразками Менаже (U-

концентратор) [162]. Таким чином, чутливість цього параметра можна

підвищити, випробовуючи зразки з гострішим концентратором та за

пониженої температури. Зокрема, ефективно оцінювати експлуатаційну

деградацію сталей за кривими холодноламкості з визначенням температури

в’язко-крихкого переходу, яка часто є чутливішою, ніж величина ударної

в’язкості за кімнатної температури [163, 164].
Як випливає з рис. 1.10 та праць [101, 131, 165–169], найчутливіше

оцінити зміну стану металу можна з допомогою локальних параметрів

механіки руйнування, а саме за характеристиками статичної тріщиностійкості
– критичним КІН K Iс або J-інтеграла (у випадку пластичних матеріалів) за

стартом тріщини (J 0) або зі її приростом 0,2 мм (J 0,2).

Слід зазначити, що підсилити чутливість ударної в’язкості до

експлуатаційних змін в металі можна також, виокремивши окремі

компоненти енергії руйнування, а саме, опір матеріалу зародженню та росту

тріщини. Окремо визначивши енергії, витрачені на зародження і поширення

тріщини, показали [158], що саме компонента опору росту тріщини вносить

основний вклад у зниження опору крихкому руйнуванню сталі внаслідок її

тривалої експлуатації, що лише підтверджує найвищу чутливість

характеристик росту тріщини до ВО сталі.