Page 66 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

66
сповільнення тріщини. Формування мікротріщин в області поширення

магістральної тріщини призводить до зростання податливості і локального

розвантаження зразка [146]. Крім того, об’єднання мікротріщин з

магістральною призводить до її галуження, що також є екранувальним

чинником. Контактне екранування через розклинювання викликає блокування

закриття тріщин при втомі, а утворення містків чи ковзання призводить до

зменшення рушійної сили як крихкого руйнування, так і втомних тріщин.
Галуження тріщин інтенсивніше для корозійно-статичного чи

воднево-статичного росту порівняно з утомним просуванням тріщини. Це

пояснюють домінантним впливом умов циклічного навантаження, яке

усуває відхилення тріщини від свого магістрального напряму поширення.

Однак повністю ігнорувати чинник галуження тріщини в процесі її втомного

росту не слід, його прояв описано для високоміцних [147] та арматурних

сталей [148, 149].
Закриття втомних тріщин – це різновид екранувальної дії, властивий

одиноким магістральним тріщинам за рахунок клинового ефекту продуктів

корозії або інших домішок, здатних чинити опір змиканню берегів тріщини.
У показниках механіки втомного росту тріщини мова про ефективний

розмах КІН ΔK еф. Зазначимо, що підхід стосується виключно втомних
тріщин. Для прикладу, галуження тріщин як екранувальний чинник властиве

і статичним, і втомним тріщинам.
До основних чинників ефекту закриття тріщини (ЗТ) в металах

відносять шорсткість поверхні, пластичність, та утворення оксидів [150].

Шорсткістю спричинене ЗТ є геометричним чинником, що полягає в

неспівпадінні берегів тріщини при її змиканні внаслідок їх шорсткості.

Внаслідок пластичності металу в зоні передруйнування попереду вершини

тріщини створюється певний клиновий ефект. Шар оксидів, що формується

внаслідок окислення берегів тріщини, також перешкоджає змиканню їх

берегів. Внаслідок дії згаданих чинників під час поширення втомної

тріщини рушійна силам процесу знижується до ΔK еф (рис. 1.9).