Page 294 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 294
294
міцності, а також поступового накопичення пошкодженості внаслідок
суттєвого пластичного деформування. Очевидно, шорсткість поверхні не
має значення при руйнуванні на повітрі, тому параметр ψ р зменшується
поступово з кожним етапом обробки матеріалу (рис. 7.14, крива 2). Щодо
H
H
опору поширенню тріщини за катодної поляризації ψ – ψ р (криві 3 і 4),
слід зазначити, що зміна цього параметра внаслідок ХВ є подібною в обох
умовах експерименту (на повітрі та за наводнювання) – він дещо зростає на
пізніх стадіях процесу.
Таким чином, поділ величини відносного звуження, як основного
параметра пластичності сталі на компоненти зародження та поширення
тріщини, дозволив розглядати окремо етапи зародження тріщини та її
розвитку та трактувати отримані тенденції на основі закономірностей
еволюції структури евтектоїдної сталі внаслідок її зміцнення ХВ.
7.5 Фрактографічні особливості руйнування арматурних прутків
7.5.1 Вплив поверхневих дефектів на руйнування гладких прутків
у середовищі
Під час випробувань гладких прутків у корозивно-наводнювальних
середовищах наявні поверхневі дефекти відіграють важливу роль, оскільки
вони є концентраторами напружень та первинними місцями поглинання
водню [252, 253]. Загалом поверхня прутка після ХВ має нижчу шорсткість
та дрібніші поверхневі дефекти (рис. 7.15).
Розрізняють два основних типи поверхневих дефектів: 1) ті, що
утворюються в прутку під час ХВ або внаслідок перетворення наявних у
вихідному матеріалі (гарячекатаному прутку), рис. 7.16а; 2) пори, утворені
в місцях викришених неметалевих включень біля поверхні, рис. 7.16б.

