Page 299 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 299
299
до протилежної поверхні зразка стосовно осередку зародження руйнування
за наводнювання. При цьому центральна зона зломів звужується і
відхиляється від центру злому, що є ознакою первинності і визначальності
зародження руйнування внаслідок наводнювання. Це найчіткіше
проявляється на пізніх етапах ХВ (рис. 7.17) і узгоджується з результатами
механічних випроб (рис. 7.13), згідно з якими після 3-го етапу деформація
наводнених зразків у момент руйнування зменшується. Важливо
відзначити, що на зломах наводнених зразків площа зон, віднесених до
нормального відриву, зменшувалася з кожним етапом ХВ, отже,
наводнювання прутків істотно сприяє локалізації деформівних процесів у
максимально навантаженому перерізі прутка, пришвидшуючи його
руйнування. Таким чином, із порівняння представлених макрозломів
прутків, випробуваних на повітрі та в корозивному середовищі за катодної
поляризації, випливає, що, незважаючи на появу зони розриву (яка
насправді є крихітною порівняно з усією поверхнею руйнування) і
зародження тріщини від бічної поверхні, руйнування за катодної
поляризації прутків останніх етапах ХВ можна розглядати на макрорівні як
квазісиметричне.
7.5.3 Вплив холодного волочіння на зародження руйнування від
бічної поверхні арматурних прутків за їх наводнювання
Проаналізували фрактографічні особливості ділянки зародження
руйнування гладких прутків різних етапів ХВ після їх випроб на ВО.
Встановили, що на зломах зразків, випробуваних за наводнювання, у зоні
зародження руйнування (поверхня розриву) кількість вторинних тріщин
уздовж меж зерен перліту збільшується зі зростанням кількості етапів ХВ
(рис. 7.20), причому на початкових етапах таке вторинне розтріскування
малопомітне, однак, починаючи з четвертого, їх кількість помітно зростає і

