Page 301 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 301
301
Разом з тим, статистично в перерізі зразків завжди є зерна з більш та
менш сприятливою орієнтацією феритних та цементитних пластинок в їх
межах стосовно напряму деформування арматурного прутка під час ХВ.
При цьому за сприятливішої орієнтації зерна, як правило, витягуються
сильніше, тоді як за несприятливої – якщо і не розтріскуються вже під час
інтенсивного деформування, то зв’язок між структурними складовими в
них, імовірно, суттєво слабне. На кожному етапі ХВ до процесу пластичного
деформування залучається щораз більша кількість зерен із щораз менш
сприятливою орієнтацією відносно напрямку деформування. Через різницю
в мірі деформування суміжних, але суттєво розорієнтованих зерен, когезія
між ними знижується і вздовж меж їх розділу виникають дефекти, злиття
яких під час випробувань на розтяг під впливом водню спричиняє
міжзеренне розтріскування.
Крім того, після третього і наступних етапів ХВ спостерігали
поширення розтріскування всередину перлітних зерен (на міжфазні межі
між пластинками цементиту і фериту), що особливо помітно за вищої
роздільної здатності (рис. 7.21). Відзначили також зниження рельєфності
зломів з домінуванням під час їх формування механізму квазівідколу, що
можна пояснити зменшенням і самих перлітних зерен у поперечному
перерізі прутка, і віддалей між пластинками фериту і цементиту в їх межах,
які, власне, визначали крок поширення внутрішніх мікротріщин від дефекта
до дефекта.
Тому, за сумісного впливу технологічного чинника, завдяки якому
зросла міцність арматури, але при цьому сформувалась розпорошена у
перерізі зразків внутрішня пошкодженість, спричинена невідповідністю
зміни розмірів структурних складових у суміжних зернах, та наводнювання
як чинника окрихчення, енерговитрати на руйнування перетинок між
найближчими елементами вторинного мікророзтріскування знижувалися.
Як наслідок, зі збільшенням кількості етапів ХВ на зломах зразків зростає

