Page 301 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 301

301
                         Разом з тим, статистично в перерізі зразків завжди є зерна з більш та

                  менш сприятливою орієнтацією феритних та цементитних пластинок в їх


                  межах  стосовно  напряму  деформування  арматурного  прутка  під  час  ХВ.
                  При  цьому  за  сприятливішої  орієнтації  зерна,  як  правило,  витягуються

                  сильніше, тоді як за несприятливої – якщо і не розтріскуються вже під час

                  інтенсивного  деформування,  то  зв’язок  між  структурними  складовими  в

                  них, імовірно, суттєво слабне. На кожному етапі ХВ до процесу пластичного

                  деформування  залучається  щораз  більша  кількість  зерен  із  щораз  менш

                  сприятливою орієнтацією відносно напрямку деформування. Через різницю

                  в мірі деформування суміжних, але суттєво розорієнтованих зерен, когезія

                  між ними знижується і вздовж меж їх розділу виникають дефекти, злиття

                  яких  під  час  випробувань  на  розтяг  під  впливом  водню  спричиняє


                  міжзеренне розтріскування.
                         Крім  того,  після  третього  і  наступних  етапів  ХВ  спостерігали

                  поширення  розтріскування  всередину  перлітних  зерен  (на  міжфазні  межі

                  між  пластинками  цементиту  і  фериту),  що  особливо  помітно  за  вищої


                  роздільної  здатності  (рис. 7.21). Відзначили  також зниження рельєфності
                  зломів з домінуванням під час їх формування механізму квазівідколу, що


                  можна  пояснити  зменшенням  і  самих  перлітних  зерен  у  поперечному
                  перерізі прутка, і віддалей між пластинками фериту і цементиту в їх межах,


                  які, власне, визначали крок поширення внутрішніх мікротріщин від дефекта

                  до дефекта.

                         Тому,  за  сумісного  впливу  технологічного  чинника,  завдяки  якому

                  зросла  міцність  арматури,  але  при  цьому  сформувалась  розпорошена  у

                  перерізі  зразків  внутрішня  пошкодженість,  спричинена  невідповідністю

                  зміни розмірів структурних складових у суміжних зернах, та наводнювання

                  як  чинника  окрихчення,  енерговитрати  на  руйнування  перетинок  між

                  найближчими  елементами  вторинного  мікророзтріскування  знижувалися.

                  Як наслідок, зі збільшенням кількості етапів ХВ на зломах зразків зростає
   296   297   298   299   300   301   302   303   304   305   306