Page 305 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

305
Тенденція з чергування на зломі сприятливо і несприятливо

орієнтованих пластин цементиту всередині зерен прослідковувалась і за

подальшого поширення руйнування вглиб перерізу зразка (рис. 7.22б). В

міру просування фронту тріщини зростали швидкість її поширення в

глибину перерізу зразка та рельєфність злому, і ближче до зони крихкого

долому ця закономірність нівелювалась: лише подекуди на зломі виявляли

ділянки, морфологічно зв’язані з будовою перліту (рис. 7.22в, г), а

домінували ділянки з несприятливою щодо напряму руйнування

орієнтацією пластинок у перліті, які додавали злому рельєфності і вигляд

в’язкого руйнування внаслідок витягування перетинок фериту між

пластинками цементиту аж до їх руйнування.
Оскільки за наводнювання руйнування вихідного прутка

розпочиналось за значно нижчих напружень, ніж необхідні для формування

перших порожнин у центрі перерізу зразків, випробуваних без

наводнювання, то подальше поширення руйнування на весь переріз зразка

відбулося за механізмом крихкого крізьзеренного відколу (рис. 7.22д, е).

Проте навіть на цьому етапі руйнування, за несприятливої орієнтації
пластинок цементиту в межах перлітних зерен стосовно напряму

поширення руйнування, морфологічні ознаки перліту залишали відбиток на
фасетках крізьзеренного відколу у вигляді дрібних паралельних гребенів

відриву. Загалом розміри фасеток відколу відповідали розмірам зерен, що

свідчило про структурну обумовленість їх появи.

7.5.4 Аналіз можливості зародження руйнування в центральній

частині зломів прутків за наводнювання

За випробувань під час наводнювання зломи прутків кардинально

змінилися не лише внаслідок зародження руйнування від бічної поверхні

зразків, але ще й через ймовірне конкурування двох осередків руйнування –

від бічної їх поверхні, внаслідок корозійно-наводнювального впливу