Page 308 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

308
ділянки крізьзеренних відколів, сумірними з розмірами деформованих зерен

перліту (рис. 7.24б), а на ділянці долому – рельєф з дрібних ямок, перетинки

між якими руйнувались внаслідок зсуву (рис. 7.24г).

а б

в г
Рисунок 7.24 – Зломи прутка П7 у зоні зародження руйнування біля бічної

поверхні (а), на переході між осередками зародження руйнування від

бічної поверхні і центра злому (б), в осередку зародження руйнування

центральної частини злому (в), і на ділянці долому (г)

Очевидною фрактографічною відмінністю центральної частини

зломів цих двох зразків (П4 і П7) є суттєве зменшення віддалі між ямками,

осередками яких були часточки цементиту в перліті (якщо порівнювати рис

7.23в та рис. 7.24в), що узгоджується і з потоншенням прошарків фериту в

перліті після інтенсивнішої деформації під час ХВ, і зі зниженням його

здатності пластично деформуватися під час випробувань на розтяг. Отже, на