Page 309 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

309
подальших етапах ХВ (понад 4) рельєфність цієї ділянки злому знижується,

що само по собі є ознакою окрихчення металу.

Таким чином, встановлено, що механізм руйнування арматурних

прутків за дії корозивно-наводнювального середовища залежить від ступеня

пластичного деформування арматури під час ХВ. Зародження руйнування у

прутках до третього етапу ХВ, що відповідає накопиченій пластичній

пл
деформації  aкум = 0,59, відбувалось виключно від їх бічної поверхні з

домінуванням крихкого крізьзеренного відколу у залишковому перерізі зразка,

а за подальшого пластичного деформування виникали передумови для

дублювання зародження руйнування ще й в центрі перерізу прутка, де вже

існували залишкові розтягувальні напруження (створені внаслідок ХВ), за

в’язким ямковим механізмом. Виявлений феномен пояснили тим, що

внаслідок зміцнення арматури напруження у поперечному перерізі зразків на

завершальному етапі їх розтягу у наводнювальному середовищі практично

досягали рівня напружень, властивого плато на діаграмі навантаження

арматури у повітрі, під дією якого звикло і формуються зародки пошкоджень

у центрі перерізу зразків. Тому зі зростанням пластичної деформації

(збільшенням кількості етапів ХВ понад 3–4), попри наявність в центрі зломів

ділянок в’язкого рельєфу, відбувалось дублювання осередку зародження

руйнування, що істотно послаблювало здатність арматури чинити опір

руйнуванню за сумісного впливу навантажень і наводнювального середовища.

7.6 Зниження адгезивної міцності арматури з бетоном за впливу

корозивно-наводнювального середовища

Сумісний вплив експлуатаційних навантажень та чинників довкілля

(періодичні перепади температури, кислотні дощі, застосування

протиожеледних реагентів) на ЗБ конструкції упродовж їх тривалої

експлуатації спричиняє тріщиноутворення бетоної матриці та втрату їх