Page 307 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

307
Мікрофрактографічним аналізом зони переходу між двома

осередками зародження руйнування у прутку П4 виявили лише поодинокі

ділянки крізьзеренного відколу (рис. 7.23б). На відміну від переважаючого

крихкого крізьзеренного відколу поза зоною зародження руйнування за

наводнювання на зломах зразків попередніх етапів ХВ, на аналізованому

зломі їх виявляли виключно на переході між двома осередками зародження.

Ці локальні ділянки відколу вважали наслідком впливу наводнювання зони

передруйнування (попереду вершини тріщини, що зародилася від

зовнішньої поверхні). Такий вплив проявився лише в межах окремих зерен

у вигляді округлих фрагментів відколу на фоні загалом в’язкого рельєфу

руйнування, властивого випробуванням у повітрі. На цій підставі прийшли

до висновку, що зміна механізму руйнування на переході до центральної

частини злому прутка пов’язана із виникненням передумов для

зародженням руйнування також і в цій частині його перерізу. Із діаграм

навантаження прутків розтягом у повітрі і наводнювальному середовищі

(рис. 7.6) очевидно, що після 3–4 етапів ХВ напруження в прутку практично

досягають напружень, що досягалися на плато діаграм у повітрі, тобто
виникають силові умови для зародження руйнування в центрі перерізу

таких зразків, що підтверджено фрактографічними дослідженнями злому
зразка П4. У його центрі спостерігали класичні ознаки в’язкого ямкового

рельєфу, сформованого внаслідок витягування феритних перетинок між
часточками цементиту у перлітних зернах (рис. 7.23в). Ознаки в’язкого

ямкового рельєфу збереглися також на ділянках долому (рис. 7.23г), попри

очевидний зсувовий механізм руйнування.

Аналіз злому комерційного прутка П7, випробуваного за

наводнювання, лише підтвердив висновки, зроблені для прутка П4 (рис.

7.24). Зокрема, якщо в зоні зародження руйнування від бічної поверхні

прутка домінував вище детально описаний механізм дрібних квазівідколів

(рис. 7.24а), а в центрі перерізу – в’язкий ямковий рельєф (рис. 7.24в) то на

переході між ними, як і у випадку прутка П4, виявляли лише поодинокі