Page 298 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

298
На зломах наводнених зразків, окрім згаданих трьох зон, з’явилася ще

одна, т.з. зона розриву (TTS – tearing topography surface), про яку

повідомлялося раніше в [354] (характерний приклад наведено на рис. 7.19).
Незалежно від кількості етапів ХВ ця зона завжди розташована біля бічної

поверхні зразків, що вказує на місце зародження тріщини, пов’язане із

впливом наводнювання. На мікрорівні її особливістю є квазівідкольний

механізм руйнування та інтенсивне вторинне розтріскування (рис. 7.19б).

а б

Рисунок 7.19 – Загальний вигляд зони розриву на зломі прутка П5 в околі

бічної поверхні (а) та її деталізація (б)

Водночас у центральній частині зломів зразків зародження

руйнування зазвичай відбувається за в’язким механізмом. За умов

наводнювання зародження руйнування ймовірне одночасно як в околі

зовнішньої поверхні зразків (внаслідок ВО), так і в центрі їх перерізу

(внаслідок домінування тут максимального напруженого стану за

одновісного розтягу). Зокрема, наявність в обох випадках проміжних зон з

радіальними слідами макрозсувів, які вказують на напрям поширення

руйнування від центру перерізу кожного із зразків до їх бічної поверхні,

підтверджує також актуальність зародження руйнування і за класичною

схемою (рис.7.17). Проте в міру поширення зони зародження руйнування за

наводнювання від бічної поверхні до центру перерізу гладких зразків

центральна зона класичного зародження руйнування зміщується в напрямі