Page 293 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 293
293
Аналогічно, ψ р та різниця (ψ – ψ р) можуть характеризувати опірність
сталі зародженню та поширенню тріщини відповідно. Чим вище значення
(ψ – ψ р) , тим більший запас пластичності матеріалу. Аналіз рис. 7.14, криві
1 і 2, виявив протилежну тенденцію у зміні цих величин. Закономірності на
стадії зародження тріщин відповідають очікуваним результатам (ε р
зменшується з кожним проходом ХВ), а позитивний вплив обробки сталі на
тріщиностійкість можна виявити в особливостях зміни структури металу
внаслідок ХВ, описаних вище.
Такий підхід до аналізу параметрів пластичності поширили й на
результати випробувань наводнених зразків. На відміну від випробувань на
повітрі, за наводнювання отримано низькі значення відносного звуження
(рис. 7.14, крива 3) з деякою тенденцією до зростання, що свідчить про
загалом високу чутливість досліджуваної сталі до ВО за заданих умов
експерименту. Прутки, які зазнали наводнювання, руйнувалися у всіх
випадках до досягнення σ В, ймовірно, через швидке поширення
макротріщини. Тому можна припустити, що напруження, за якого відбулося
руйнування, є дуже близьким до напруження зародження тріщини, тоді
відповідні значення деформації ε р лише трохи менші за ε . Для спрощення
H
H
H
H
розрахунку можна прийняти ε р = ε . Таким чином, відповідно до (7.3)
отримали криву 4 на рис. 7.14, що характеризує стійкість досліджуваних
сталей до воднем ініційованого розтріскування. Максимальне значення
параметра ψ р у середовищі отримано для прутка П3, що відзначався
найвищим значенням істинної деформації серед прутків проміжних етапів
ХВ. Така поведінка викликана спільною дією двох конкурентних чинників.
Деяке сповільнення зародження тріщини з поверхні може бути результатом
дії стискальних напружень та зменшення шорсткості поверхні внаслідок
ХВ, а також поступової переорієнтації пластинок перліту в напрямку,
паралельному осі прутка. Максимальна пластичність за ψ відповідає повній
переорієнтації структурних одиниць, а подальший приріст пластичної
деформації лише зменшує параметр ψ [212] внаслідок домінування чинника

