Page 293 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 293

293
                         Аналогічно, ψ р та різниця (ψ – ψ р) можуть характеризувати опірність

                  сталі зародженню та поширенню тріщини відповідно. Чим вище значення

                  (ψ – ψ р) , тим більший запас пластичності матеріалу. Аналіз рис. 7.14, криві

                  1 і 2, виявив протилежну тенденцію у зміні цих величин. Закономірності на


                  стадії  зародження  тріщин  відповідають  очікуваним  результатам  (ε р
                  зменшується з кожним проходом ХВ), а позитивний вплив обробки сталі на

                  тріщиностійкість  можна  виявити  в особливостях  зміни  структури  металу


                  внаслідок ХВ, описаних вище.
                         Такий  підхід  до  аналізу  параметрів  пластичності  поширили  й  на

                  результати випробувань наводнених зразків. На відміну від випробувань на


                  повітрі, за наводнювання отримано низькі значення відносного звуження 

                  (рис.  7.14,  крива  3)  з  деякою  тенденцією  до  зростання,  що  свідчить  про

                  загалом  високу  чутливість  досліджуваної  сталі  до  ВО  за  заданих  умов

                  експерименту.  Прутки,  які  зазнали  наводнювання,  руйнувалися  у  всіх

                  випадках  до  досягнення  σ В,  ймовірно,  через  швидке  поширення

                  макротріщини. Тому можна припустити, що напруження, за якого відбулося

                  руйнування,  є  дуже  близьким  до  напруження  зародження  тріщини,  тоді

                  відповідні значення деформації ε р лише трохи менші за ε . Для спрощення
                                                          H
                                                                                        H
                                                        H
                                                               H
                  розрахунку  можна  прийняти  ε р  =  ε .  Таким  чином,  відповідно  до  (7.3)
                  отримали криву 4 на рис. 7.14, що характеризує стійкість досліджуваних

                  сталей  до  воднем  ініційованого  розтріскування.  Максимальне  значення

                  параметра  ψ р  у  середовищі  отримано  для  прутка  П3,  що  відзначався

                  найвищим значенням істинної деформації серед прутків проміжних етапів

                  ХВ. Така поведінка викликана спільною дією двох конкурентних чинників.

                  Деяке сповільнення зародження тріщини з поверхні може бути результатом

                  дії  стискальних  напружень  та  зменшення  шорсткості  поверхні  внаслідок

                  ХВ,  а  також  поступової  переорієнтації  пластинок  перліту  в  напрямку,

                  паралельному осі прутка. Максимальна пластичність за ψ відповідає повній

                  переорієнтації  структурних  одиниць,  а  подальший  приріст  пластичної

                  деформації лише зменшує параметр ψ [212] внаслідок домінування чинника
   288   289   290   291   292   293   294   295   296   297   298