Page 291 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

291
Стосовно випробувань за наводнювання зразків, то за неможливості

використання екстенсометра отримали діаграму σ–Δ. На кривих не виявили

трансформацій, пов’язаних із субкритичним ростом тріщини, оскільки це би

однозначно підвищило податливість зразків і відбилося на характері кривих.

Це пов’язано з надзвичайно низькою швидкістю навантаження зразків, коли

стадія росту тріщини в часі може бути і значною, але цьому часу буде

відповідати непомітний на діаграмі σ–Δ приріст Δ. Такий аналіз дав

можливість вважати хід кривих σ–ε спільним для випробувань і на повітрі,

і за наводнювання. Криві в середовищі були обмежені руйнівними

напруженнями σ, які чітко визначалися з діаграм σ–Δ. Співставляючи ці

напруження з відповідними істинними діаграмами для зразків,

випробуваних на повітрі, побудували залежності σ–ε для наводнених зразків

(криві (П0’–П6’) на рис. 7.13).
Наводнений матеріал виявив неоднозначну поведінку: спочатку

параметр ε зростав зі ступенем ХВ, досягаючи максимального значення для

сталі П3, а потім зменшувався. Такий ефект слід пояснювати на основі

комплексного аналізу, залучаючи іншу характеристику пластичності,

відносне звуження.

Рисунок 7.13 – Порівняння кривих розтягу на повітрі (П0–П6) з

відповідними кривими, отриманими за наводнювання прутків (П0’–П6’)