Page 281 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

281
розклинювальний тиск на бетон, бо частина їх заповнює пори та інші пустоти

навколо арматури, а деяка кількість мігрує в товщу бетону. Описано

формування пористого прошарку цементного тіста на межі контакту

арматура–бетон [347] внаслідок підтікання води під частинки наповнювача

поблизу арматури. Тому на початковій стадії корозії арматури в бетоні міц-
ність зв’язку між ними може дещо зростати [192]. Зокрема, авторами [348]

експериментально показано, що, за корозійних втрат ˂2,4% вплив корозії на

міцність зв’язку незначний.

Таблиця 7.3 – Параметри експерименту

Інтенсивність V, В І поч, мА t, год q, Кл m (Fe), г

процесу

1 10 0,67 864 659 0,19

2 20 2,66 241 604 0,175

3 40 14,10 18 497 0,14

В свою чергу, моделювання процесу показало [349], що розвиток

тріщини до ширини 1,6 мм на поверхні бетону супроводжується зниженням

міцності зв’язку між бетоном та арматурою за експоненціальним законом.
Однак подальше накопичення на межі поділу сталь–бетон продуктів корозії,

об’єм яких перевищує початковий об’єм заліза, створює внутрішні

напруження, що спричиняє розтріскування та відколювання бетонного

покриття. За нижчої інтенсивності корозійного процесу

макророзтріскуванню бетонного покриву, очевидно, передує субкритичний

ріст тріщини від межі бетон–арматура до зовнішнього краю зразка.

Корозійні продукти заповнюють новоутворені тріщини (рис. 7.8a) та міг-

рують через пори у товщу бетону (рис. 7.8б, в) [350].
Зазвичай корозійні продукти накопичуються на межі арматура–бетон

і проникають лише на кілька мм углиб бетонної матриці, як показано

низкою досліджень [191, 341, 350].