Page 276 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

276
Таким чином, можна зробити висновок, що NaCl в кількості 0,1 г/л в

лужному розчині суттєво не впливає на процес анодного розчинення за

використаної швидкості розгортки потенціалу в досліджуваному діапазоні.
–
Певний вплив іонів Cl можна очікувати в цьому середовищі за нижчої
швидкості розгортки, що забезпечує глибшу пасивацію поверхні. Подібні

результати отримали й інші автори [338], які спостерігали швидке

збільшення анодного струму в околі 0,66 В на вуглецевій сталі в розчині з

pH 12,5, що імітував порову рідину в залізобетоні. Це може бути пов’язано

з реакцією виділення кисню замість руйнування пасивної плівки, оскільки

після випробування на поверхні сталевого зразка не спостерігали жодних

ямок чи інших слідів розчинення. Автори [339] припустили, що справжній

E піт буде благороднішим, ніж потенціал виділення кисню.

7.1.3 Електрохімічна поведінка сталі в 3%-му розчині NaCl

Водний розчин 3% NaCl широко відомий як високоагресивне

корозивне середовище з депасиваційними властивостями. Випробування в
ньому дозволило усунути екранувальний вплив плівок на сталі, які типово

утворюються у лужних середовищах.

На відміну від розчину лугу, тенденція зміни потенціалу зворотна –

потенціал зміщується з часом у бік від’ємніших потенціалів, що свідчить
про активне розчинення сталей. Корозійну тривкість досліджуваних сталей

оцінювали за поляризаційним опором методом лінійної поляризації.

Значення поляризаційного опору визначали переважно в перші пів години

після занурення зразків у корозивне середовище, поки його поверхня не

почала покриватися продуктами корозії. Кількість проведених замірів була

достатньою для встановлення закономірності зміни поляризаційного опору

в часі (рис. 7.5). У депасиваційному розчині хлориду натрію поляризаційний

опір для прутка П7 зменшується приблизно в 1,5 рази порівняно з

початковим прутком П0. Водночас різниця в корозійній тривкості бокової і