Page 285 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

285
було забезпечити використання екстенсометра, як за випробувань на

повітрі, тому в цьому випадку реєстрували переміщення Δ активного

тримача зразка. Випробовували по три зразки кожного прутка на повітрі і в

середовищі.
Аналізуючи зміну пластичності сталі внаслідок з кожним проходом

через волоку, слід відокремлювати комерційний пруток П7, оскільки після

ХВ він піддавався відпуску для зняття залишкових напружень, що також

вплинуло на його пластичність. Таким чином, некоректно порівнювати

фінальну обробку 7 з попередніми 1–6.

7.3.2 Схильність до корозійно-механічного руйнування гладких

арматурних прутків залежно від прикладеного потенціалу

Аналіз літератури [335, 336] свідчить, що досліджуваний клас сталей

виявляє високу схильність до водневого розтріскування на зразках з

наведеними концентраторами напружень (надрізами різної геометрії і

попередньо вирощеними втомними тріщинами). Суттєвий вплив у цьому
випадку мають залишкові напруження і форма концентратора [335]. Однак,

на нашу думку, цінним результатом було б встановити закономірності
воднем ініційованого руйнування гладких прутків, адже саме в такому

вигляді їх закладають у бетон. Відомий метод оцінки впливу водню на
стальну арматуру [353], однак він передбачає використання електроліту з

рН, близьким до нейтрального, що відрізняється від реальних умов

експлуатації арматури. У цьому напрямі слід відзначити ґрунтовну працю

Паркінса та ін. [336], проведену на перлітній сталі в широкому діапазоні

потенціалів, кислотності середовища та за різної швидкості навантаження.

Результати випроб за низької швидкості навантаження (5×l0 с ) дають
–1
–7
підстави стверджувати про певну схильність сталі до ВО за показниками

відносного звуження та максимального навантаження, однак через значний

розкид даних і різні умови випроб важко систематизувати та узагальнити