Page 241 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

241

Схильність до КР за цим параметром залежить від стану сталей:
вихідного, експлуатованого чи лабораторно деградованого. Лише найміцніша

сталь Х70 проявила підвищену чутливість до КР у вихідному стані, що

узгоджується з працями [311, 312]. Зауважили, що вона посилюється із

підкисленням середовища та зростанням катодного струму [313]. Серед

експлуатованих високочутливі до КР сталі 17Г1С та Х70, характеристики

міцності яких суттєво відрізняються. Отже, міцність не є визначальною, бо

експлуатаційна пошкодженість в низькоміцних сталях може посилювати їх

схильність до КР [313], адже відомо [106, 213, 226, 269, 292, 293], що саме

мікропошкодженість, розсіяна в об’ємі стінки труби, є основною причиною

експлуатаційної деградації трубних сталей 17Г1С і X52.
Лабораторно деградовані сталі проявили різну чутливість до КР,

найменш схильна з них сталь Х60. Аналогічно як у випадку експлуатованих

сталей, сталь 17Г1С із найменшою міцністю та найміцніша Х70 значно

чутливіші до корозійно-механічного руйнування, що свідчить про якісне

відтворення деградаційних процесів у сталях запропонованим методом Н+ДС.

Отже, розвинута внаслідок пришвидшеної деградації мікропошкодженість у
сталі 17Г1С (див. рис. 5.17а), не вплинувши суттєво на її характеристики

пластичності, спричинила чутливість до КР. Вона проявилася на зломі зразків
ознаками крихкого руйнування (рис. 5.17б), зокрема, міжзеренним

руйнуванням між перлітом та феритом. Водночас фіксували крізьзеренне
руйнування в межах перліту, що проявило морфологію його складників,

фериту та цементиту.

Таким чином, мікропошкодженість сталей вважали визначальним

чинником у їх схильності до КР, незалежно від причин її розвитку (внаслідок

тривалої експлуатації чи лабораторної деградації). Однак механізми прояву

пошкодженості, спричиненої воднем, що спровокували підвищену чутливість

сталей найнижчої та найвищої міцності до корозійно-механічного руйнування,