Page 244 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

244
включень. Металографічними ознаками експлуатаційної пошкодженості

трубної сталі 17Г1С є дефекти на межі феритних і перлітних смуг, зумовлених

викришуванням цементиту в межах перлітних зерен, а фрактографічними –
ланцюжки з великих округлих пор, розмір яких зростає із тривалістю

експлуатації.
2. На прикладі тривало експлуатованої сталі 17Г1С запропоновано

стадійність розвитку пошкодженості в низькоміцних трубних сталях впродовж

експлуатації за дії корозивно-наводнювальних середовищ:
Стадія І – накопичення абсорбованого водню на межі матриця–

неметалеве включення сприяє виникненню вакансій та порушує когезію

матрицею і включенням із формуванням нанорозмірних пор;
Стадія ІІ – об’єднання утворених пори за досягнення критичного тиск

водню в них спричиняє локальні відшарування на межі матриця–включення;
Стадія ІІІ – повне відшарування включення від матриці з утворенням

порожнини навколо нього;
Стадія ІV – пластичне деформування феритної матриці навколо

включень від тиском накопиченого водню спричиняє ріст утвореної

порожнини та її наближення до сферичної форми;

Стадія V – злиття сусідніх порожнин з утворенням ланцюжків дефектів
сприяють виникненню воднем ініційованого мікророзтріскування за сумісної

дії експлуатаційних навантажень та накопиченого водню.
3. Деформаційний механізм зародження водневих пор ефективніше

реалізується у низькоміцних сталях, схильніших до пластичного

деформування. За наявності дефектів, які створюють концентрацію напружень

та посилюють наводнювання металу в їх околі, виникають передумови для

класичного водневого розтріскування, пов’язаного зі зниженням когезивної

міцності, характерного для високоміцних сталей. Таким чином,

експлуатаційна пошкодженість воднево-деформаційного характеру розширює