Page 236 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

236
враховувати, що ПЕН не повинно створювати у металі нових дефектів (пухирів

тощо). В якості електроліту використовували розчини сульфатної кислоти з

рН 2–3 та додаванням тіосечовини в концентрації 2–10 г/л для сповільнення

рекомбінації водню. Тривалість наводнювання становила 95 год. Також

апробовано ПЕН із лужного електроліту [301, 302]: розчин 0,1 н NaOH,

2
нагрітий до 70 С, густина катодного струму 50 мА/см впродовж 100 год.

Рисунок 5.15 – Схема установки для ПЕН стальних зразків: 1 – ЕХ комірка;

2 – каркас протиелектрода; 3 – платиновий дріт; 4 – джерело живлення

HPS305DF; 5 – зразки

У випадку тривалої експозиції попередньо наводнених зразків або

заготовок під навантаженням для забезпечення розвитку водневої

пошкодженості ці зразки після ПЕН слід електролітично міднити, щоб

запобігти десорбції водню [301]. Шар міді наносять на стальні зразки з кислого

електроліту, що дозволяє отримати безпористе покриття товщиною до 30 мкм.

Після витримування мідне покриття знімають, а зразки чи заготовки піддають

о
відпуску при 250 С упродовж 1 год для вивільнення водню та реалізації
штучного старіння.