Page 234 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

234

Рисунок 5.12 – Поетапність запропонованого методу Н+ДС

Роль етапу ІІ процедури пришвидшеної деградації полягає у

попередньому (до механічного навантаження зразків у пластичну область

деформування) їх електролітичному наводнюванні. Воно наближає умови
випробувань до експлуатаційних впливів з точки зору розвитку розсіяної

мікропошкодженості в металі як найнебезпечнішого чинника експлуатаційної

деградації сталей, що призводить до суттєвого зниження їх опору крихкому

руйнуванню [25, 293, 304].

Практичну реалізацію удосконаленого методу пришвидшеної деградації

сталей провели на циліндричних зразках на розтяг та балкових зразках на

ударну в’язкість. Зразки на розтяг не відрізнялися від прийнятих в роботі для

визначення міцності, пластичності та опору КР (рис. 2.3), однак мали менший

діаметр робочої частини (4 см замість 5 см) для забезпечення рівномірнішого

насичення зразка воднем.

Для випробувань на ударну в’язкість спочатку виготовляли заготовку,

переріз робочої частини якої відповідав перерізу зразка на ударну в’язкість

(рис. 5.13). Ця заготовка проходила вищезгадані етапи обробки. Для закріплення

її у випробувальній установці та навантаження розтягом були розроблені

спеціальні тримачі (рис. 5.14). Після процедури ДС відрізали зайві частини (боки)

заготовки, які закладали в тримачі розривної машини для навантаження

розтягом.

Електролітичне наводнювання перед пластичним деформуванням

металу становить найважливішу частину розробленого лабораторного

експрес-методу деградації сталей, оскільки саме процес наводнювання