Page 137 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

137
Щодо впливу навантаження, то деформовані зразки очікувано володіють

значно нижчою корозійною тривкістю порівняно з недеформованими, причому

суттєве падіння поляризаційного опору зафіксовано як для вихідного (в 2,2–

2,3 рази), так і для експлуатованого стану металу (2,4–2,6 рази). Зниження

корозійної тривкості в таких межах спостерігали як у спокійному середовищі,

та і за наявності водню.
Таким чином, за одночасної дії двох чинників – насичення воднем

корозивного середовища та механічного навантаження стального зразка у

пластичну область корозійна тривкість сталі падає на порядок і становить 13%

для сталі у вихідному стані та 10 % для експлуатованої (рис. 3.19). За таких

агресивних умов експерименту різниця у властивостях сталі у вихідному стані

та експлуатованому менш помітна. Фактор старіння, безперечно, також грає

свою роль, зважаючи на те, що сталь в експлуатованому стані сама по собі є

менш опірна до корозії та особливо до дії водню.

3.4.4 Поверхневе розтріскування сталі за дії водневого чинника

На робочій поверхні зразка з експлуатованої сталі після циклу ЕХ

випробувань зафіксували пошкодження – тріщини, орієнтовані у напрямі
вальцювання (рис. 3.20), довжина яких сягала 1 мм. Виявлені поверхневі

макродефекти є прямим доказом явища воднем ініційованого розтріскування

(hydrogen induced cracking, HIC), пов’язаного з утворенням у металі значних

внутрішніх напружень внаслідок процесу наводнювання. Відповідно,

реалізація механізму водневого розтріс кування передбачає суттєве поверхневе

наводнювання сталі. Варто прийняти до уваги, що лише незначна частка

водню, виділеного як продукт корозійних реакцій, здатна абсорбуватися

металом, тоді як основна його частка у вигляді молекул переходить у

корозивне середовище [230]. При цьому кількість водню, який проникає у