Page 133 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ
P. 133
133
густини струму (і = 142,9 мА/см ) поляризаційний опір сталі в обох станах
2
становив лише 25–26% від їх початкового значення (нижня горизонтальна
штрихова лінія на рис. 3.17) – такі жорсткі умови експерименту камуфлювали
чинник деградації в її корозійній тривкості. Однак динаміка відновлення
поляризаційного опору для кожного стану різна. Зокрема, рівень R p
експлуатованої сталі довго не відновлювався після припинення барботування,
і навіть через 90 хв становив лише 34% від його початкового значення, тоді як
опір сталі у вихідному стані після припинення впливу водню виріс до майже
70 % від її початкового значення.
R сталі до барботування воднем
100 p
80
(Rp/Rp 0 ) х100, % 60
40
R при і = 142,9 мА/см 2
p
20
0
0 20 40 60 80 100 120 140
Тривалість експозиції після вимкнення електролізу, хв
Рисунок 3.17 – Відносна зміна поляризаційного опору сталі Х70 у МР у
вихідному (світлі стовпчики) та експлуатованому (темні) станах після
припинення барботування модельного розчину воднем
Узагальнено закономірності зміни поляризаційного опору за
комбінованого впливу перемішування і барботування воднем на прикладі сталі
17Г1С (рис. 3.18). Як було показано раніше, відносні зміни поляризаційного
опору для двох станів сталі відрізнялися несуттєво, тому з урахуванням