Page 88 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 88

88

               газополуменевим  з  імітуванням  роботи  реальної  трибопари  типу  “поршневе

               кільце–циліндр”).  Виявлено,  що  за  малих  навантажень  (до  4  MPa)  у  парі  з

               контртілом із чавуну СЧ НМД-HB 235 (R a = 2,5 m) електродуговим покриттям

               властивий  найвищий  коефіцієнт  тертя,  а  зі  зростанням  навантаження  (до

               8...12 MПa) він знижується. Відзначено також, що за всіх досліджених питомих

               навантажень  електродугові  покриття  з  ПД  системи  Fe–B  характеризуються

               найвищою, а системи Fe–B 4C – найнижчою зносостійкістю [266]. Досліджено

               також  трибологічні  характеристики  покриттів  з  ПД  систем  Fe–Cr–B–Al  з

               відносно термостабільним фазовим складом, а також з ПД Fe–Cr–С–Al з фазо-

               вими  перетвореннями  під  час  тертя.  Покриття  випробовували  на  установці

               СМЦ-2  за  схемою  “диск–контртіло  сегмент”  та  умов  граничного  мащення

               ковзання в мастилі М14В2. Виявили, що за умов граничного мащення найвищу

               зносостійкість мають електродугові покриття з ПД систем Fe–Cr–B–Al та Fe–

               Cr–C–Al  з  додаванням  1,3  мас.%  графіту,  за  їх  роботи  у  парі  із  колодкою  з

               бронзи БрС-30. Їх знос менший, ніж еталона зі сталі 45 і  приблизно в 4 рази

               менший,  ніж  покриттів  із  суцільного  високовуглецевого  дроту  із  сталі  У8,

               плазмового  покриття  з  порошку  ПГ-19Н-01,  а  також  покриття,  наплавленого


               вуглецевим дротом. Мінімальний знос контртіла із бронзи БрС-30 зафіксовано у
               парі з покриттям з 1,3 мас.% вуглецю [267, 268].


                      Аморфна фаза у покриттях із ПД утворюється завдяки високій швидкості
               охолодження  розпилених  крапель  (~105  K/с)  та  високій  склоутворювальній


               здатності компонентів порошкових дротів [268-270]. Аморфна фаза перетворю-

               валася  на  нанокристаліти,  покращуючи  мікротвердість.  Зменшений  розмір

               зерна  збільшує  мікротвердість  у  наноструктурованих  матеріалах  через  вищу

               щільність покриття, що запобігає поширенню дислокацій та покращує стійкість

               до  пластичної  деформації. Високу  зносостійкість  аморфізованих  електродуго-

               вих  покриттів  досягали  шляхом  додавання  до  шихти  ПД  твердих  частинок,

               таких як FeCrAl, Cr 3C 2, WC, TiB 2 та FeCrNi/CBN [271-275]. Покриття системи

               легування  FeCrBSiNbW,  отримане  методом  електродугового  напилення,  мало

               аморфну/нанокристалічну структуру з низькою пористістю, щільною структу-
   83   84   85   86   87   88   89   90   91   92   93