Page 87 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 87

87

               із ПД  систем  Fe–B  і  Fe–Cr–B, визначена  за цією методикою, в 1,8…1,9 разів

               вища,  ніж  оплавленого  із  нікелевого  самофлюсного  сплаву  ПГ-10Н-01,  що  є

               типовим зносостійким матеріалом. Абразивна зносостійкість ЕДН покриттів є

               на  рівні  покриття  (WC–Ni),  отриманого  надзвуковою  газополуменевою

               металізацією  та  наплавленого  шару  із  ПД  B  системи  Fe-Cr-.  На  основі

               отриманих  експериментальних  даних  запропоновано  визначати  зносостійкість

               композиційних покриттів за формулою:

                                                1  =  f 1  +  f 2  ,
                                               W    W   W                                                 (1)
                                                      1   2
               де  1  ,  1  ,  1  – зносостійкості покриття, (W – маса), матриці та включень ТіВ 2,
                   W
                        W 1  W 2
                f – об´ємна доля металевої матричної фази,  f – об´ємний вміст ТіВ 2 [259, 260].
                                                                      2
                 1
                      Дослідженнями трибологічних характеристик (зокрема коефіцієнта тертя

               f) стальних автомобільних валів, металізованих ЕДН і неметалізованих, за умов

               змащування і без нього виявили, що для напиленої сталі коефіцієнт тертя f на

               5...30  %  нижчий  ніж  для  гартованої  [261].  Позитивно  на  зносостійкість

               покриттів  за  умов  граничного  тертя  впливає  їх  поруватість,  яка  сприяє

               акумулюванню мастила в порах і покращує умови змащування. Показано, що за

               низьких  навантажень  ( 20  Н)  та  швидкостей  ковзання  ( 1  м/с)  переважає


               окиснювальне  зношування  покриття  і  на  поверхні  тертя  формується

               фрагментарна ( 20% площі контактування) оксидна плівка Fe 2O 3. За жорсткі-

               ших режимів (швидкості ковзання   1 м/с і невисокі  навантаження  20 N) на

               поверхні тертя утворюються оксидні плівки мішаного типу Fe 2O 3, FeO та Fe 3O 4,

               які  вкривають  вже  близько  50  %  площі  контактування.  Знос  покриття  при

               цьому  мінімальний.  За  високих  навантажень  (  20  N)  і  низьких  швидкостей

               ковзання ( 1 м/с) домінує механізм зношування шляхом подрібнення ламелей,


               руйнування  та  окиснення  поверхневих  шарів.  У  низці  публікацій  [262-264]
               наведено  порівняльний  аналіз  зносостійкості  покриттів  з  ПД  на  залізній  та


               нікелевій основах за умов граничного мащення. Зокрема, порівняли за зносо-
               стійкістю покриття з ПД систем Fe–B 4C, Fe–B, Fe–Cr–B, Fe–Cr–B 4C, отриманих


               різними  методами  розпилювання  (газополуменевим,  ЕДН,  та  надзвуковим
   82   83   84   85   86   87   88   89   90   91   92