Page 341 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

341

0,028 0,028 0,028
1
0,024 3 0,024 0,024
2 3
0,020 0,020 1 4 0,020
 2
 
0,016 0,016 0,016
4 4
1
0,012 0,012 0,012 2
3
0,008 0,008 0,008
2 4 6 8 10 2 4 6 8 10 2 4 6 8 10
Р, МПа P, МПа P, МПа
а б в
Рисунок 7.50. – Вплив питомого навантаження (Р) на коефіцієнт тертя (μ)

різних фрикційних пар за випробувань у середовищі 3 %-го водного розчину

емульсолу Hydroway 1060, де за контртіло вибирали сегменти із чавуну СЧ30

(а), бронзи БрС-30 (б) та бабіту Б16 (в), а зразки: 1 – сталь 65Г; 2 – ЕДП з ПД

90Х17РГС (0,6 МПа); 3 – ЕДП з ПД 90Х17РГС (1,2 МПа); 4 –гальванічне

хромове покриття

Для пар тертя “ЕДП – бабіт Б16 та “сталь 65Г – бабіт Б16” коефіцієнти

тертя зменшуються зі зростанням навантаження (рис. 7.50б).

Проте у цьому середовищі коефіцієнти тертя є значно нижчими, аніж у

середовищі мінеральної оливи І-20. Це зумовлено тим, що в емульсоли додають

поверхнево активні речовини, такі, як жирні кислоти RCOOH, аліфатичні

спирти ROH, їх ефіри R 1COOR 2 та аміни RNH 2, де R – вуглеводневий радикал

C nH 2n+1. Молекули жирних кислот при повному насиченні адсорбційного шару

на металевих поверхнях орієнтуються перпендикулярно до них таким чином,

щоб карбоксильна група була прикріплена до металу, а вуглеводневий

ланцюжок виходив у шар масла. Утворений таким чином ворс з молекул

формує на поверхні пар тертя антифрикційну плівку, яка приймає на себе дію

зовнішніх зусиль, деформуючись під їх впливом.
В процесі фрикційної взаємодії у парі тертя виділяється значна кількість

тепла, що зумовлює нагрів та розрідження мастила, яке знаходиться в порах
електродугового покриття. Мастило при нагріві збільшується в об'ємі та

виходить у зону фрикційної взаємодії пар тертя, збільшуючи несучу здатність
мастильної плівки на поверхні покриття. Покриття напилені за різних тисків