Page 337 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

337

питомого навантаження у всьому діапазоні навантажень 2…10 МПа в процесі

трибологічних досліджень зменшує коефіцієнт тертя для пар ЕДП-чавун.

Шорсткість покриттів (рис. 7.45 – 7.47) із ЕДП після шліфування є

суттєво більшою, ніж шорсткість гартованої сталі (рис. 7.47б). За фрикційної

взаємодії відбувається усування гострих виступів на поверхні покриттів при

контакті із чавунним контртілом. Це добре видно на поверхні чавунного

контртіла (рис. 7.45а), де зафіксовані паралельні риски, які відповідають місцям

найтіснішого контакту між поверхнями тертя. На поверхні чавунного сегмента

відмічено намазування поверхневої плівки із графіту (рис. 7.45б). Для всіх

досліджуваних пар тертя відмічено одинаковий характер зміни коефіцієнта

тертя. Мінімальні значення коефіцієнта тертя у парі із ЕДП пояснюються

порами у покриттях, які заповнюються оливою та збільшують товщину

мастильної плівки в процесі тертя.

10 мкм 10 мкм

а б

Рисунок. 7.45. – Мікроструктура поверхні тертя диска із покриттям з ПД

90Х17РГС та контртіла - сегмента з чавуну СЧ 30 (б) після фрикційної

взаємодії при мащенні оливою І-20 (P = 1,2 МПа) (а)

Характер зміни коефіцієнтів тертя () для пар тертя ЕДП – бронза БРС30

суттєво відрізняється від коефіцієнтів тертя пар тертя ЕДП – чавун. У цьому

випадку коефіцієнт тертя не зменшується, а залишається практично незмінним

за питомого навантаження 2…10 МПа та дещо вищим ніж у пар тертя сталь-

бронза та гальванічний хром – бронза. Твердість бронзи БРС-30 є суттєво

меншою (30 HB) від твердості чавуну (250 HB). Тому при збільшенні питомого