Page 320 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

320

покриттям свідчать про домінування поступового механічного зносу покриття

часточками корунду, які, потрапивши в зону їх контакту, виконували роль

різців, полишаючи по собі паралельні і довгі риски різної глибини, які

домінували практично на всій довжині доріжки тертя (рис. 7.32 та 7.33). За

100 мкм 100 мкм 20 мкм 10 мкм

а б в г
Рисунок 7.32. – Сліди зношування на поверхні тертя зразка з покриттям,

отриманим електродуговим напиленням суцільного дроту зі сталі 65Г (45 HRC) за

різних збільшень. Випробування в умовах фіксованого абразиву, напрямок

тертя – з права наліво.

використання детектора зворотно-розсіяних електронів (BSD) виявили, що

загалом покриття зношується нерівномірно. Ділянки зі значною кількістю
виразок на поверхні покриття перемежовуються ділянками, на яких такі

виразки практично відсутні (рис. 7.32б). Така нерівномірність зносу пов’язана з
розмірами ламелей у структурі покриття та міжламелярною когезивною

міцністю, яку визначають оксиди на поверхні ламелей.

Як правило на початку доріжки тертя відбувалось притирання елементів

пари шляхом усунення слідів шліфування з поверхні тертя (рис. 7.31а). У

центрі доріжки тертя фіксували рівномірну мережу дрібних і неглибоких слідів

тертя, які лише інколи порушувались появою значно глибшого сліду, який

пов’язували із твердими часточками оксидів, які, відірвавшись від покриття,

потрапляли в зону контакту пари тертя (рис. 7.33б).

На виході з доріжки тертя спостерігали доволі чітку лінію розділу сліду

тертя зі шліфованою поверхнею (рис. 7.33в, г). Логічно, що зношування

виступів на шліфованій поверхні домінувало, а зношування на ділянках впадин

розпочиналось, коли виступи нівелювались.