Page 120 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

120

Рисунок 2.25 – Принципова
Сигнал від АЦП
індуктивного схема трибологічних випробувань на
датчика
установці СМЦ-2: 1 – контртіло (у фо-
Термопара 220V
рмі сегмента); 2 – дисковий зразок;
ПК
3 – мастило; 4 – емність для для

мастила; АЦП – аналого-цифровий

перетворювач; ПК – персональний

комп'ютер.

Зразок 1 у вигляді диска закріпляли на валу випробувальної установки та

частково занурювали у ванну 4, наповнену мастилом 3. Момент тертя між

елементами трибопари заміряли без контактним методом за допомогою

індуктивного перетворювача, встановленого на валу установки. Електричні

сигнали від індуктивного датчика через аналого-цифровий перетворювач

подавали на вхід комп'ютера і записувались до його пам'яті. Крок під час

запису даних замірів становив 0,2 с, що давало можливість відстежувати зміну

коефіцієнта тертя практично в режимі реального часу.

За мастила використовували синтетичну 5W30 та мінеральну І 20 оливи, а

також 3%-й водний розчин емульсолу Hydroway 1060. Для фрикційних

випробувань використовували зразки у вигляді диска діаметром 42±0,02 мм,

виготовлені зі сталі 45, твердість якої становила (28...30) HRC. На торці цих

дискових зразків (на їх циліндричні поверхні) напилювали покриття з

розроблених ПД, або ж хромове покриття, нанесене гальванічним методом. Для

виготовлення контртіл використали чавун СЧ 30, бронзу БрС-30, бабіт Б16 та

сталь 40ХН. Внутрішній діаметр контртіл у вигляді сегментів відповідав

діаметру диска. Швидкість ковзання елементів трибопари під час визначення

коефіцієнта тертя між ними становила 0,67 м/с, а питоме навантаження в зоні їх

контакту змінювали в межах (2…10) МПа. Під час випробувань биття зразків у

радіальному напрямі не перевищувало 0,02 мм, а шлях тертя досягав 20 км.

Отримані покриття із розроблених ПД порівняли за трибологічними власти-